Гармонія і гармоніка

 
Нью-Йорк та Ріо-де-Жанейро: подібність цих міст має чимало проявів. За відсутності столичного статусу обидва є не тільки беззаперечними символами своїх великих країн, а й визнаними музичними центрами. Свого часу саме Ріо-де-Жанейро, Іпанема та Корковадо надихнули нью-йоркців Стена Гетца (Stan Getz), Чарлі Бьорда (Charlie Byrd) та Гіла Еванса (Gil Evans) стати амбасадорами бразильської музики в світі. То було у далекі 60-ті, позаяк в наші часи продовжувачів справи видатних земляків тільки більшає, і далеко не останнє місце в їх переліку займає інтернаціональний колектив з нью-йоркською пропискою «New York Samba Jazz Quartet».

Ось як на офіційному сайті проекту написано про цей яскравий колектив: «Довершена суміш джазової і бразильської музики, виконана чотирма дивовижними музикантами, що грають боса нову, самбу, чоріньо і більше». Лідер колективу, всесвітньовідомий виконавець на хроматичній губній гармоніці та вібрафоні Хендрік Меркенс (Hendrik Meurkens) характеризується журналом Down Beat як людина, що має «природні нахили щодо знаходження краси та наповнення гармонією кольору власних вкрай оригінальних тем та досліджень». Сам Тутс Тілеманс (Toots Thielemans) кожного разу схвально відзивається про цього музиканта, незмінно поміщуючи його у трійку кращих виконавців на губній гармоніці в світі.

Отже, 18 березня (цю дату, ймовірно, пам’ятають люди старшого віку), продюсерським центром Jazz in Kiev за підтримки Фонду Володимира Філіппова був представлений виступ New York Samba Jazz Quartet у складі Хендріка Меркенса, бас-гітариста Густаву Амаранте (Gustavo Amarante), барабанщика Адріану Сантуша (Adriano Santos) та спеціального гостя піаніста Міші Циганова (Misha Tsiganov), що замінив в україно-російському турі колективу Хеліо Алвеша (Helio Alves). Народжений в Санкт-Петербурзі (Ленінграді), Міша Циганов з 1993 року мешкає у Нью-Йорку і записується з джазовими зірками першої величини.

Енергійний дух самби, народжений у безкрайніх просторах бразильських кампо, стрімко увірвався до зали Київської музичної академії разом з композицією «A Felicidade» (A.C. Jobim). Наступна композиція «Prague In March» (H. Meurkens), повільна боса нова, без жодної тіні сумніву щодо її авторства та автентичності, все-таки чимось нагадувала знамениту тему Гато Барбієрі (Gato Barbieri) з геніальної кінострічки Бернардо Бертолуччі «Останнє танго в Парижі». Чарівне звучання гармоніки, мірний дзвін райду, трохи задумливе соло 6-струнної бас-гітари Густаву Амаранте разом сформували прекрасну композицію, повільний розвиток якої таїв в собі скриту енергію, що спалахувала під час імпровізацій гармоніки та роялю. Певно, такою побачив Прагу в березні Хендрік Меркенс, тож цікаво, чи з’явиться коли-небудь щось подібне про березневий Київ...

Третю композицію «Choro Da Neve» (H. Meurkens) було зіграно у класичній манері чоро або чоріньо, як і мало б бути, судячи з назви. Легка мажорна мелодія, виконана в октаву гармонікою та роялем, закінчилась музичною цитатою з «Águas de Março» Тома Жобіма. Як виявилось згодом, це був своєрідний місток до наступного дуету Меркенса з Мішею Цигановим - їхньої інтерпретації «вічнозеленого» стандарту «Luiza» (A.C. Jobim). Дуже витримана, акуратна, без жодної зайвої ноти тема, супроводжена делікатним акомпанементом роялю, стала ліричною окрасою всього концерту.

Далі у виконанні квартету прозвучали композиції Хендріка Меркенса «Sambatropolis», «Menina Na Janela» та «Você Vai Ver». Загалом, всі п’єси його авторства були відібрані з останніх двох дисків колективу «New York Samba Jazz Quintet» та «Sambatropolis». Свіжий альбом був виданий в США безпосередньо перед вильотом музикантів до України, тому київським поціновувачам джаз-самби пощастило придбати цей диск навіть раніше за американських, втім як і почути дещо з нього «вживу». Не обійшлося в цей вечір і без стандарту, а саме «I Can’t Get Started» (Ira Gershwin & Vernon Duke) дуже симпатично прозвучав у бразильському стилі, прикрашений вишуканими мереживами на роялі Міші Циганова та фінальною нотою гармоніки, майстерно підвішеною у четвертій октаві.

Завершували концерт композиції «A Rã» (João Donato) та «She Lives In Brazil» (Misha Tsiganov), в черговий раз підтвердивши відоме джазове «повір’я», що барабани зазвичай грають соло наприкінці виступу. Не обійшлося й без сюрпризів. New York Samba Jazz Quartet перетворився, як влучно підмітив ведучий концерту Олексій Коган, на New York Kiev Samba Jazz Sextet, поповнившись за рахунок Дмитра Александрова та Денніса Аду. Наші земляки ж не підкачали, видавши кожний по дуже різному, але якісному соло.

Щодо гри учасників квартету, то вона, передбачувано, заслуговує на найвищі оцінки. Гармоніка Хендріка Меркенса звучала яскраво і повно, можливо не в останню чергу завдяки блискучій роботі звукорежисерів Андрія Макаренка та Віктора Овчиннікова. Міші Циганову вдавалося суміщати фантастичну м’якість гри з технічними і стрімкими пасажами. Рецепт простий і складний водночас: основу імпровізацій складають «крутилки», гами і арпеджіо, втім тільки майстру під силу перетворити їх на Музику. Густаву Амаранте та Адріану Сантуш шелестінням «заліза» та пульсуючою басовою підкладкою плели неповторні візерунки самби. Ці два бразильця, безумовно, додають автентичності інтернаціональному колективу, який об’єднав Нью-Йорк – визнана столиця світового джазу, в той же час підкреслюючи те, що бразильська музика є надбанням всього людства. Насамперед завдяки генієві Антоніу Карлоша Жобіма, чия безсмертна творчість продовжує надихати музикантів і звичайних шанувальників з усіх кутків світу.

Віктор Віннер
 

Все публицистические материалы являются собственностью редакции UAjazz.Com. Авторское право на публикации принадлежит их авторам. 
Перед использованием материалов, их перепечаткой и цитированием надлежит получить письменное разрешение редакции портала.
При перепечатке обязательно следует сохранять авторство и ссылаться на источник - портал UAjazz.Com.