Єдність і боротьба протилежностей

Текст: Віктор Віннер
Фото: Борис Клімов

Іноді важко буває оцінити художній замисел твору, побачивши/почувши тільки половину.
Часом нудний на початку сюжет в кінці вирує пристрастями. Або навпаки, багатообіцяюча зав’язка розвивається в тривіальний екшн з прісним перебігом подій, прогнозованим кінцем і ще більш передбачуваною беззмістовністю. Втім, у деяких випадках одного погляду буває достатньо, щоби скласти цілісне враження від заходу без ризику помилки і розчарування.

Отже, не зважаючи на відсутність на першому дні VІІ Міжнародного Джазового фестивалю «Єдність», який прикрасили виступи оркестру «Либідь», Ольги Гулей, колективів «2 goods», Жана-П’єра Фрьолі, Джонні Редукану та Хендріка Меркенса спробую описати те, що вдалося почути і побачити на другий день, 23 березня.

Концерт розпочався поетапним виходом на сцену київського театру оперети учасників «Музичної лабораторії» - довгожителя українського джазової спільноти, колективу з цікавою історією і не менш цікавим лідером трубачем Вадимом Корсаком. Гурт, колись постійний хедлайнер фестивалю «Осінній джазовий марафон», останнім часом значно розширив географію своїх виступів, тому природним було очікувати на яскравий початок другого дня фестивалю. Вадим Ярославович, головний «лаборант», ніколи не боявся експериментувати як зі складом, так і з темами, ритмами і розмірами. Дещо експериментальною виявилася і сценічна постановка: музиканти час від часу пересувалися сценою, підсилюючи динаміку виступу власними рухами. Видовищності додав і вихід трьох молодих чарівних співачок, відразу знявши питання щодо доцільності включення до аранжувань вокальних партій. Програма була теж доволі цікавою: «Killer Joe» (Benny Golson), «Birdland» (Joe Zawinul), «Solitude» (Duke Ellington), «Got The Spirit» (Slide Hampton), «Manteca» (Dizzy Gillespie, Gil Fuller) та авторська композиція Вадима Корсака «Течія» на 7/8. І хоча під час останньої клапани флюгельгорна аж ніяк не слухались хазяїна, український етнічний колорит було передано в повній мірі. Окрім потужних оркестрових «пачок» були у виступі і «смачні» імпровізації, особливо у виконанні Вадима Снєжка (рояль) та Михайла Сарани (сопрано-саксофон). Щодо решти показників, то відомо, що для всіх музикантів виступ на початку концерту – це форс-мажор. Так було і цього разу. Не кращим чином виведені бас і барабани поліпшили своє звучання вже під кінець сету «Музичної лабораторії».

Перейняли естафету новачки фестивалю, щоправда відомі в Україні музиканти і водночас організатори джазового фестивалю в Черкасах «Cherkassy Jazz Quintet». Колектив під керівництвом енергійного джазового ентузіаста Сергія Крашеніннікова видав добротну хард-бопову програму, до того ж у класичному складі: тенор-саксофон, труба, рояль, бас і барабани. Окремо слід відмітити трубача, чистий потужний звук та непересічний діапазон якого час від часу зривали оплески глядачів. Чудові соло прозвучали у виконанні бас-гітариста та саксофоніста. Взагалі, експресія і енергетика, що йшла від сцени, засвідчила наскільки виконавцям подобається та музика, яку вони грають.

Про “Z-Band”, який вийшов на сцену слідом за квінтетом Сергія Крашеніннікова, можна було б написати багато. Втім, про програму «Коломийки», котра лише в Києві вже звучала двічі чи тричі, не кажучи вже про випущений диск, написано стільки, що навряд чи є сенс щось додавати. Окрім, хіба що, чергової порції позитиву.

Продемонструвавши три різні джазових напрямки, «Єдність» мала піднести сюрприз. Наприклад, у вигляді виступу, який навряд чи вписується в стандартні рамки українських джазових фестивалів. Мова йде, звичайно, про квартет Володимира Соляника. Володимир Іванович був традиційно екстравагантним, і вкупі зі своїми зірковими (а інакше і не скажеш) партнерами створив справжній авангардний перформанс.

Важко оцінити доцільність аналітичного опису виконання фрі-джазу. Ризикуючи наразитись на поблажливі посмішки деяких освічених читачів, зазначу, що особисто для мене фрі-джаз ділиться на дві категорії: цікаво слухати або нецікаво. Простіше кажучи: хочеться спати при цьому чи ні. Так от, виступ Володимира Соляника, Андрія Арнаутова, Аліка Фантаєва та Богдана Гуменюка сон аж ніяк не навіював - настільки це було цікаво і незвично. Політ фантазії і виконавська майстерність: два мірила, якими в даному випадку оперує слухач.

Всього цього було достатньо, ба навіть більше, аж на сцені з’явився інтерпретатор та ілюстратор в одному обличчі Володимира Шпудейка – керівника студії «Джаз-степ-танц-клас» і просто видатного артиста. Відразу надавши своїм танцем містичного ореолу музиці, що виконувалась, Володимир взявся створювати власний малюнок, то перепасовуючись з Андрієм Арнаутовим, то змагаючись у виразності степових ритмів з барабанною установкою Аліка Фантаєва. Що з того вийшло? Елегантне, яскраве і захоплююче видовище з блискучим музичним супроводом, який в черговий раз довів, що різниця між звичайними «смурами» та джазовим авангардом полягає не тільки в тому, хто це все виконує.

Щодо наступного виступу, то можливість почути «вічнозелені» твори світової класики у виконанні саме цих музикантів є доволі захоплюючою справою. Річ, звичайно, не тільки в тому, що кожного разу продовжуєш дивуватися можливостям людського голосу та бездоганним аранжуванням захмарної складності, а також в тому, що мимоволі граєш у «Вгадай мелодію» і відлічуєш ноти, послідовності акордів, а іноді і цілі «цифри» у вихопленні з пам’яті композиції, що звучить. Всі ці компліменти, звісно, на адресу «Mansound». Не зважаючи на великий концерт гурту у Палаці «Україна», що відбувся незадовго до фестивалю, музиканти знайшли в своєму значному репертуарі інші твори, тому виступ був свіжим і дещо присвяченим «Єдності», що приємно. Зокрема, прозвучали «Mas que nada» (Sergio Mendes), «Some Day My Prince Will Come» (Frank Churchill, Larry Morey), «Old MacDonald Had A Farm» (trad.), «Lullaby Of Birdland» (George Shearing, George David Weiss), «Crazy Little Thing Called Love» (Freddie Mercury), «The Windmills Of Your Mind» (Michel Legrand, Alan Bergman, Marilyn Bergman) та «Spain» (Chick Corea, Al Jarreau). У відповідь зал, що не був цілком заповненим (можливо, і через фестиваль в Харкові та приїзд Рона Картера (Ron Carter), що співпали по часу з «Єдністю»), обдарував колектив щедрими оваціями, викликавши музикантів на біс.

Завершував концерт і фестиваль в цілому виступ музиканта, який вже давно не відвідував Київ, - знакової постаті радянського джазу, засновника Ленінградського джаз-клубу, видатного мультиінструменталіста, що віртуозно володіє 10 інструментами – Давида Семеновича Голощокіна. 63-річний Голощокін жартома пожалів тих слухачів, що не досиділи і не «почують справжнього джазу», і разом з колегами по квартету «Четверо» видав на-гора порцію добротних стандартів: «My One And Only Love» (Guy Wood), «In A Sentimental Mood» (Duke Ellington) тощо. Обираючи для різних композицій різні інструменти - вібрафон, флюгельгорн або скрипку - Голощокін час від часу пускався в «чейзи» з іншими музикантами: молодими піаністом та контрабасистом і блискучим барабанщиком-ветераном Віктором Єпанешніковим. Не позбавлений проникливої ліричності та витриманий в кращих свінгових традиціях виступ квартету Давида Голощокіна став потужним фінальним акордом двох днів фестивалю.

Підкріплений значною спонсорською допомогою, фестиваль «Єдність» зібрав цього року на одній сцені унікальний букет колективів різних джазових напрямків, часто протилежних одне одному (якщо таку термінологію взагалі можна застосовувати до музики). Контрасту і боротьби, натомість, не вийшло, чому всіляко сприяв ведучий концерту Володимир Борисович Фейєртаг (доречі, автор книги про Давида Голощокіна), привнісши до багатогодинного марафону шлейф виняткової інтелігентності, тонкого гумору і авторитетної фаховості. Діалектичне поєднання різнопланових компонентів, цих джазових і не зовсім «протилежностей», без сумніву дало синергетичний ефект явищу під назвою Міжнародний фестиваль «Єдність».

Все публицистические материалы являются собственностью редакции UAjazz.Com. Авторское право на публикации принадлежит их авторам. 
Перед использованием материалов, их перепечаткой и цитированием надлежит получить письменное разрешение редакции портала.
При перепечатке обязательно следует сохранять авторство и ссылаться на источник - портал UAjazz.Com.