Молода кров українського джазу

Концерт квінтета Богдана Гуменюка Young Blood в київській АРЕНІ 26 вересня 2007

Середа – цікавий день, що відрізняється найбільшою продуктивністю праці серед інших днів тижня. Ймовірно, саме це зумовлює поширене явище повного штилю клубного і навколоклубного життя столиці. Натомість, саме вечір середи вигідно відрізняється від інших за рахунок посилення культурної складової, в першу чергу завдяки щотижневим концертам в клубі «Арена», організованими Олексієм Коганом та фондом Володимира Філіппова. Останній вересневий вечір 2007 року не став виключенням і ознаменувався виступом хоч і молодих, але вже відомих і маститих музикантів.

Young Blood, або Молода Кров – квінтет, що складається чи не з найкращих на цей час молодих українських джазових виконавців: Богдан Гуменюк (тенор-саксофон), Денніс Аду (труба, флюгельгорн), Павло Литвиненко (клавішні), Антон Жуков (бас-гітара) і Олег Марков (барабани). Слід зазначити, що в різних конфігураціях ці музиканти збиралися не один раз, позаяк в «Арені» цей склад був представлений вперше.

Стабільно високий рівень джазових вечорів в «Арені» вимагає від виступаючих серйозного підходу до програми, що пропонується. Не дивно, що для дебютного виступу Young Blood підготували якісний і продуманий мікс авторських композицій та джазових стандартів.

Відкрила концерт композиція Богдана Гуменюка, енергійність і напористість якої вмить розставила правильні акценти і надала драйвового поштовху, підбадьорюючи ностальгуючу за літом публіку. Вирівнявши стрій і зірвавши перші оплески, квінтет перейшов до наступного авторського твору, на цей раз Павла Литвиненка. Після блискучого соло клавішних і загалом чудової композиції навіть у найзапеклішого скептика розвіялись сумніви щодо високої майстерності і зіграності музикантів, хоча нескладно уявити, яке хвилювання може охоплювати виступаючих під час дебютного виконання власних творів.

Наступним номером прозвучала прекрасна балада Джей Джей Джонсона (J.J. Johnson) “Lament”. Зауважу лише, що легендою «Арени» вже встигли стати «кущі» за лаштунками сцени, звідки подеколи з’являються інструменти (а іноді навіть і люди!). Цього разу з «кущів» був витягнутий флюгельгорн, що в руках Денніса Аду став окрасою композиції. Що поробиш, але навіть під час таких зворушуючих моментів доводиться спостерігати навколо. Тож озброєним оком під час гри Денніса можна було побачити, як переживає разом з ним і ловить кожен звук його власний педагог Валерій Петрович Щериця.

Завершила ж перший сет авторська композиція Богдана Гуменюка “Waiting In The Rain”. Можна тільки гадати, чим була навіяна ця мелодійна самба. На допомогу одній з версій приходить наука, адже за статистикою людина під час дощу найчастіше очікує на гарну сонячну погоду. Музиканти ж не змусили довго себе чекати і відразу перейшли до твору з репертуару Монго Сантамарія (Mongo Santamaria).

Тим часом настав момент для того, щоб проявити всю власну майстерність одному з лідерів гурту – Богданові Гуменюку. Для цього обрали «вічнозелену» баладу “Body And Soul” (Edward Heyman, Robert Sour, Frank Eyton and Johnny Green), якій після виконання сміливо можна було б дати назву «Bodya and Soul», адже був і Бодя, і душа. Справді, напрочуд душевно зіграно.

Не обійшлося під час концерту без присвят. Композиція Денніса Аду «Song For My Brother» написана спеціально для відомого українського саксофоніста Дмитра «Бобіна» Александрова, який теж не оминув увагою концерт своїх учнів і водночас соратників.

На завершення програми квінтет у вельми оригінальній і цікавій транскрипції виконав стандарт «I’ll Remember April» (Don Raye, Gene DePaul & Pat Johnson), про що ведучий концерту Олексій Коган сказав наступне: «Приємно згадувати про квітень, коли повітря дихає осінню». Що ж, певно, багатьом з тих, хто відвідав концерт Young Blood, теж буде про що згадати.

Наостанок хотілося б зазначити, що окрім основних солістів, дуже якісно відпрацювали Антон Жуков і Олег Марков. Останній, наприклад, завжди звертає на себе увагу глядачів технічною і яскравою грою. Тим не менш, 26 вересня на сцені був єдиний колектив. Ті, хто без сумніву можуть стати «свіжою кров’ю» і майбутнім джазу (як мінімум, вітчизняного).

Віктор Віннер
Фото автора
 

Все публицистические материалы являются собственностью редакции UAjazz.Com. Авторское право на публикации принадлежит их авторам. 
Перед использованием материалов, их перепечаткой и цитированием надлежит получить письменное разрешение редакции портала.
При перепечатке обязательно следует сохранять авторство и ссылаться на источник - портал UAjazz.Com.