15.12.2011 
Міжнародний фестиваль Jazz Bez 2011. Сергій Логінов, Ensemble Nostri Temporis. Фото: Сергій Горобець
...Чи це Jazz Bez 2011 розпочався з зими? Хто його розбере? Але факт, що одинадцятий міжнародний jazz extended & suspended festival Jazz Bez стартував 1 грудня і одинадцять днів бітував у 11+1+1 містах України та Польщі.
Наразі запропонуємо вашій увазі серію нарисів (по одному на кожен день плюс один на всяку підсумкову лірику), які не претендують на надмірну репортажність. Натомість свідомо мають певну долю такого собі personal touch. Бо автор, себто я, відмовляється ставитися до того, що відбувається під час і завдяки Jazz Bez байдуже...
Отже, поїхали. Як записано у спецвипуску фестивальної газети: "Цього року зима розпочнеться із джазу..."
Jazz Bez 2011
День перший
1 грудня, Четвер
Що відбувалося в цей день у Львові
Порохова Вежа
"Ensemble Nostri Temporis" (Ukraine)
проект "Музичні приношення Малеру"
Максим Коломієць - гобой
Сергій Логінов - валторна
Олексій Шмурак - фортепіано
Антон Жуков – контрабас
"Sound in Space" (Poland-Ukraine-Russia)
РафальМацур (Rafal Mazur) – акустична бас-гітара
Мітек Горка (Mietek Gorka) – перкусія
Ілля Бєлоруков – альт-саксофон
Юрій Яремчук – сопрано-саксофон, бас-кларнет
Ensemble Nostri Temporis @ Jazz Bez 2011, Львів. Фото: Сергій Горобець
Ну, власне, не те щоб зима розпочалась саме із джазу. Не знаю, як у Перемишлі та Жешуві, а от у Львові вона розпочалась якраз таки неджазово. І у цьому був особливий музичний шарм...
Перший концерт у Львові проходив у Пороховій Вежі і значно випадав із "джазової" концепції. Точніше було б назвати його окремою подією в рамах фестивалю. Програма концерту сама по собі серйозно відрізнялася від музики, яка лунатиме з фестивальних майданчиків наступні кільканадцять днів. Але, більш того, в межах одного концерту було зіставлено два принципово різні підходи до творення музики.
Перше відділення було віддане колективу "Ensemble Nostri Temporis" з програмою "Музичні приношення Малеру". Проект, що здійснено за підтримки Австрійського культурного форуму у Києві, представляє собою п’ять творів, написаних сучасними молодими (від 25 до 35 років) композиторами з України та Австрії. Вони створили композиції, інспіровані творчістю австрійського композитора і диригента Густава Малера (1860-1911) до100-річчя з дня його смерті. Серйозність підходу і філософського підґрунтя цього проекту – варто лише почитати програмку, наскрізь просякнуту алюзіями та прямими відсилами до конкретних культурно-історичних феноменів – компенсується якимось суто дитячим захватом і вишуканою легкістю. Це стосується як виконання, так і реакцій, які виникають у глядачів. Якщо, звісно, вони достатньо уважно слідкують за розвитком музичних подій. Грубо кажучи, це серйозна академічна музика (чи то пак "нова музика", за виразом піаніста та одного з авторів, Олексія Шмурака, який вів концерт), яку протипоказано грати та слухати з серйозним обличчям.
На відміну від першого сету, де кожна нота, буквально кожен придих та рух музикантів був прописаний та передбачений композитором, після перерви Порохова Вежа почула дещо протилежне у контексті способу творення звукового простору. Саксофоніст Юрій Яремчук, добре відомий львівській публіці адепт вільної імпровізаційної музики, на цей раз запросив до свого проекту петербурзького імпровізатора Іллю Бєлорукова та двох колег з Польщі. Звуковий потік двох саксофонів, акустичного басу та перкусії, не розбавлений жодними коментарями від виконавців, хоч і розвивався в динаміці, порівняно з першим виступом (коли хотілося просто лягти попід сцену аби не проґавити найменший нюанс) виглядав трохи одноманітно. Хоча можна було відмітити для себе кілька цікавих моментів та інтеракцій між музикантами – до речі, польський басист Рафаль Мацур більшість часу грав смичком – але докупи вони складалися хіба суто технічно. Це той випадок, коли складається враження, що музикантам цікавіше грати для себе, або для інших музикантів, аніж для публіки. Чи то просто форма виклику для аудиторії?
Sound in Space Юрія Яремчука @ Jazz Bez 2011, Львів. Фото: Сергій Горобець
В будь-якому разі, саму ідею поєднання таких різних по суті, але вже "класичних" в контексті історії світової музики напрямів не гріх назвати чудовою. Тим більше враховуючи те, як вона була зреалізована у даному конкретному випадку. До речі, виконавці з обидвох колективів прекрасно проілюстрували принцип зворотності та універсальності музики як такої. Пізніше того ж дня на джемі у "Квартирі 35» вони грали разом одну довгу (не менш як півгодини) композицію. І якщо спитатися людину, яка того вечора не була в Пороховій Вежі, а так собі випадково завітала до «Дзиґи», що ж вона почула, то відповідь з великою імовірністю могла би бути: та хлопці вшкварили непоганий бі-боп.
Особисте: я взагалі рідко плачу. Не моя форма вираження емоцій. Але якщо це буває, то буває від музики. Єдине виключення сталося місяці два тому, коли мій (колишній) шеф з доброго дива сказав мені, що не відпустить мене у Відень. То була справжня маленька істерика на "курилці" з соплями та дитячим "ах ти так? та шо ти собі думаєш? я ж усе одно поїду!" Таки поїхала... А от останні "програмні" сльози були якраз від промалерівської програми. Якийсь непояснюваний стан. Мусила піти з першого ряду та трохи провітритись на гальорці. В даному випадку своєрідна акустика залу та глухуватий рояль були на користь - хто зна, що було б, якби ще й звучання було близьким до ідеального... Це музика, яка здатна проникати попід шкіру. Якщо, звичайно, ви їй дозволите. Але ж ми прекрасно знаємо, що цей запит на дозвіл - просто ілюзія. Бо просто це музика, яка здатна.
Що відбувалося в цей день у інших містах
Перемишль
"Przemyski Big Band" (Poland)
"Revenko Band" (Ukraine)
"Efemeryda Jass Band" (Poland)
Жешув
"Free Breath" (Ukraine)
www.dzyga.com
Большой open-air фестиваль, проходящий в лесах на границе с Польшей, на оборонных сооружениях времён 1-й мировой войны. Стилистика: ...
