24.04.2011 
Поки тривають дискусії, чи справді слід розділяти джаз східного та західного узбережжя США періоду 50-60-х років, час стирає межі. Тепер людина, яка народилася в Каліфорнії, природним чином може виконувати абсолютно урбанізовану нью-йоркську музику – більш жорстку, акцентовану, в якій не прослідковується легкого букету з тихоокеанського бризу, безмежного сонця і незліченних пальм. Саме до категорії таких людей належить гітарист Вілл Бернард (Will Bernard) – уродженець околиць Сан-Франциско, що у 2007 році перебрався до Брукліну і повністю занурився в культурні реалії кам’яних джунглів.
Маючи значний досвід гри у складі різноманітних проектів колег по цеху, так і сольної роботи, на сьогодні Бернард має в активі дві номінації на Ґреммі: за диск «If Four Was One» (1997) разом з групою T.J. Kirk та за поки найуспішніший диск у власній кар’єрі Party Hats (2007). У 2008 році Вілл Бернард разом з такими зірками сучасного джазу, як клавішник Джон Медескі (John Medeski) і барабанщик Стентон Мур (Stanton Moore), записав доволі непоганий альбом «Blue Plate Special».
У тріо Вілла Бернарда, що 11 квітня 2011 року завітало до Києва в рамках свого європейського турне, компанію лідеру склали талановитий виконавець на органі Hammond B-3 Віл Блейдс (Wil Blades) та яскравий молодий барабанщик Саймон Лотт (Simon Lott).
Концерт, організатором якого виступив продюсерський центр «Jazz In Kiev», зібрав майже повну залу Будинку художника, що вже заздалегідь обіцяло теплу атмосферу, яку згодом підтримали як ідеальний тембральний дует органу Hammond та гітари Gibson (здається, ES-175), так і енергійний драйв нью-йоркського джаз-фанку. З альбому «Blue Plate Special» музиканти виконали тільки дві композиції «Fastfun» та «Baby Goats», але їх було достатньо для того, щоб переконатись у тому, що «живе» звучання тріо набагато яскравіше і більш запальне, ніж студійний запис зіркового квартету. Акцентовані фанкові ритми з міцною блюзовою основою, рясно приправлені майстерними соло, створили той самий неповторний «кач», і як результат – стоячі овації наприкінці і два виклики на біс.
Окремим чином слід виділити партнерів Вілла Бернарда. Перш за все, це органіст Віл Блейдс, у творчому доробку якого вже є спільний з Бернардом диск «Sketchy» (2007). Кожен виконавець у тріо, розуміючи свою виключну роль у креативному наповненні програми, не повинен забувати про важливість збереження ритмічної та гармонічної складових. Вілу Блейдсу дивним чином вдалося поєднати і технічні імпровізації, і постійний пульс басової лінії разом з оксамитовим акордовим вмістом. Один з найбільш затребуваних джазових органістів Західного узбережжя, що продовжує втілювати кращі традиції виконання у стилі Джиммі Сміта (Jimmy Smith) та Ларрі Янга (Larry Young), вже кілька років поспіль потрапляє до списку кращих виконавців на органі за версією журналу Downbeat. Зважаючи на досить молодий вік, Блейдс, на мою думку, має більш ніж блискучі перспективи.
Втім, зіркою вечора, на думку багатьох присутніх, був барабанщик Саймон Лотт. Мабуть, у створенні фанкового настрою його заслуга є найбільшою. Попри виконання основної функції, Саймон вніс у дійство елемент шоу: пританцьовував за установкою, щедро дарував посмішки, а наприкінці виступу виконав неповторне соло по обідах барабанів.
Щодо самого Бернарда, то незважаючи на те, що критики характеризують його як найуніверсальнішого гітариста, він був дещо закутий у рамки стилю і справді розкрився тільки під час виконання на слайд-гітарі прекрасної балади «Day Dream» (Billy Strayhorn, Duke Ellington). Тему своїх улюблених композиторів Бернард присвятив одному за найулюбленіших музикантів – першому її виконавцю саксофоністу Джонні Ходжесу (Johnny Hodges).
Решта програми складалася як з нових, так і старих композиції Вілла Бернарда, яких за його двадцятирічну кар’єру накопичилось чимало. Втім, всі вони були витримані у кращих традиціях численних клубів Сохо й Гринвіч Вілладж і просякнуті духом метрополісу, чого так іноді бракує в суворих київських джазових реаліях.
Фото: Дмитрий Туйон
18 квітня в Національній музичній академії відбувся концерт тріо Жана-Франсуа Баеза. Що джаз - це музика особлива, ні для кого не є ...
Чесне слово, я дуже люблю Wave, Night in Tunisia, My Funny Valentine… Але я не можу це чути на концертах у звичайних версіях. А саме з ...
31 січня у Львові відбулась перша імпреза серії „Picasso Jazz Hall” за участі "Cherkasy Jazz Quintet". Львів’яни, що завітали до ...
Концерт сенсації минулорічного дитячого фестивалю «Атлант-М» юного Тоні Карапетяна разом з Ігорем Закусом і Алексом Фантаєвим у джаз-клубі ...
13 травня в Культурно-Мистецькому Центрі Києво-Могилянської Академії відбулося неординарне музичне дійство, в основу якого була ...
