Главная » Интервью » Борис Саволделлі: Я серйозний, шуткуючи із музикою

Борис Саволделлі: Я серйозний, шуткуючи із музикою

22.07.2010

Італійський співак Борис Саволделлі наприкінці весни вдруге відвідав Україну із своєю програмою Voice Solo Orchestra. В прямому розумінні оркестр звучить на сцені -- Борис виступає один, він імітує голосом звуки більшості інструментів, наспівує партію бек-вокалу просто тут і зараз перед глядачами, записує і відтворує це все за допомогою спеціального електронного пристрою -- лупера -- і співає поверх цього власноруч створеного багатоголосся. Напевне найбільш відома робота Бориса -- диск під назвою "Insanology", що був випущений три роки тому і мав широкий резонанс. Альбом в "кращих традиціях" співака записано лише за допомогою голосу та лупера. Плюс на кількох треках з"являється відомий блюзово-джазово-роково-авангардний гітарист Марк Рібо. Платівка так припала до душі оглядачам, що один із них -- бразилійський продюсер і критик Арнальдо ДеСоутейро -- у своєму рейтингу "Jazz Poll 2008" помістив її у десятці кращих джазових вокальних релізів року, а самого Бориса -- у трійку найкрутіших джазових співаків (після Тоні Бенетта та Ела Джерро). Перед виступом у київському арт-клубі <<44>> 23 травня, Саволделлі побував у Одесі та Миколаєві. Міні-тур було організовано концертною агенцією C.A.D.

- Борисе, Ви вже були в Україні минулого року.

- Так. Це було гарно. Я виступав у кількох містах і також в Києві на фестивалі (фестиваль До#Дж-2009 – А.В.).

- Вчора ви провели майстер-класс для студентів Інституту Музики Р.М. Глієра. Як він пройшов?

Це була гарна можливість розповісти про особливості своєї техніки. Я показав студентам, як працюють мої пристрої, запропонував їм спробувати мої ефекти. Луперна-станція існує із сімдесятих років, але те, як я її використовую -- досить незвично. І люди проявляють цікавість, як я саме я це роблю, як створюю свої аранжування.

- У вас є певний стиль і точне відчуття того, що буде відбуватися на сцені. Як довго ви вибудовували свою концепцію?

Все почалося десь у 2002 чи 2003, коли я виступав із гуртом. В мене був маленький лупер. І кожен раз, коли я був на сцені, було соло барабанів, гітари, клавішних і моє вокальне соло. І після того як я співав 4-5 хвилин люди казали -- о, це дивовижно, ти маєш робити це більше! Тож я подовжував його до 8, потім 10 хвилин, аж поки не зрозумів, що я цілком можу обійтися взагалі без музикантів і виступати один. Я вдосконалюю свою техніку і мені подобається створювати нову музику і робити нові аранжування старих пісень інших музикантів.

- У вас напевно є герої серед вокалістів?

Звичайно. По-перше, це Марк Мьорфі – фантастичний джазовий співак із Нью-Йорку. Я захоплювався ним ще з того часу, як був підлітком, а в
кінці 80-х отримав можливість зустрітися з ним особисто та повчитися у нього. Тепер ми близькі друзі. Тож він вплинув на мене найбільше. Але,
звичайно, мені подобаються всі великі зірки вокалу, такі, як Боббі Макферрін...

- Вас іноді порівнюють із Боббі, чи ви до цього нормально ставитесь?

Так. По перше Боббі геній, просто праотець музики. Таке порівняння нормальне, бо ми обидва використовуємо свій голос. Але ми різні. Я також відчуваю вплив рок музики, мені подобаються рок-голоси, наприклад, соліст Deеp Purple Ієн Гіллан, також Оззі Озборн із Black Sabbath. Мені завжди дуже подобались голоси класичних джазових виконавців, таких як Біллі Холідей, Елла Фітцджеральд, Френк Сінатра. Коли я був молодим, я вчився опері, навчався класичному співу і це допомагає мені з точки зору дихання та підтримання голосу. Я називаю себе музичним психопатом, бо я люблю всяку різну музику.

- Як ви ставитесь до музики – як до задоволення, чи як до справи, без якої не зможете жити?

Я кажу, що я серйозний, шуткуючи з музикою. Я сприймаю себе як дуже серйозного музиканта з точки зору стилю, я вчуся кожного року, я не можу обійтися без співу, щодня працюю. Але я отримую від цього задоволення і хочу щоб люди розважались, слухаючи мене.

- Чи є щось, чого б ви не зробили на сцені за жодних умов?

Я не зроблю чогось, чого не хочу. Я не хочу перетворювати музику на роботу. Мені пощастило, що я роблю те, що мені подобається. Це робота в розумінні економічних обставин. Якщо хтось попросить мене зробити щось, чого я не хочу, я буду змушений знайти іншу роботу, але все одно буду співати, бо це те, що я люблю.

Дякуємо концертній агенції <<CAD>> за сприяння в організації інтерв'ю.