22 травня, приблизно о 14:30, люди, зацікавлені незвичайними звуками, що доносилися з Червоної зали Інституту музики ім. Глієра, могли заглянути в двері і побачити таку картину: молодий чоловік південної зовнішності сконцентровано спрямовує ритмічний голосовий потік в мікрофон, потім останній відводиться вбік, проте щойно «висловлений» музичний ескіз продовжує раз за разом повторюватись: “stepping up, step, step, step, stepping up…” – такі собі удари перкусії, далі картина ускладнюється, з’являються все нові і нові тональності – аж до найвищої, напруга зростає: “insanology, insanology, no..!!”. Дійсно, повне божевілля в хорошому сенсі цього слова. “Insanology” – це сольний альбом провідного італійського співака Бориса Саволделлі (Boris Savoldelli).
На тих із зацікавлених, хто все ж вирішив розібратися, яким чином одна людина може видавати самотужки такий оркестровий спектр звуків, чекав майстер-клас виконавця, під час якого він люб’язно поділився із всіма присутніми секретами своїх музичних метаморфоз, об’єднаних проектом “Voice Solo Orchestra” (його Борис презентував наступного дня в арт-клубі «44»). Після виконання пари композицій італійський гість почав свою розповідь про те, яким чином в результаті власної музичної еволюції він став презентувати слухачам свої непересічні вокальні здібності у такий неординарний спосіб.
Зі слів музиканта, а також з промо-відео, що є презентацією альбому “Insanology” ми дізнаємося, що всередині Бориса Саволделлі живуть два джерела: світле, що тяжіє до естради та звичного для пересічного слухача звучання, та темне – наслідок впливу одного з піонерів фрі-джазу Орнетта Коулмена (Ornette Coleman) та нью-йоркської авангардної сцени, одним з найвидніших представників якої є Джон Зорн (John Zorn). Втім, найголовнішим моментом в даному випадку є те, що Саволделлі творить музику найрізноманітнішого характеру за допомогою голосу, і робить це максимально «наживо». Тому, як каже співак, може це здасться дещо банальним, але найголовніша річ у вокальному ремеслі – це мікрофон. Вміння обрати для себе потрібну модель є вагомою запорукою плідних занять вокальною діяльністю. Часто вибір здійснюється з міркувань, що «мій улюблений виконавець користується цією моделлю – а це про щось та й говорить!». Проте мікрофон, за словами Бориса, річ дуже індивідуальна, тому підходити до його вибору треба виходячи з власних природних особливостей.
Тепер кілька слів про секрет багатоголосся від винахідника Саволделлі. Біля лівої ноги музиканта знаходиться так звана “loop machine” – пристрій, за допомогою якого звук може автоматично програватись знов і знов. Ззовні все досить просто: Саволделлі як біт-боксер вишиковує простий ритм на кілька тактів, потім – натискає кнопку на машині – мелодія продовжує відтворюватись на автоповторі. Саме цей перший “loop”, за словами співака, є найголовнішим, адже від нього залежатиме чистота подальшого «живого» запису. Аналогічно до однієї з базових концепцій групових (оркестрових) виступів, принципом Бориса Саволделлі є накладання одне на одного мелодійних та ритмічних малюнків. «Починають ударні, вступає контрабас, дзвіночок, тепер – перша скрипка, друга скрипка, уявіть собі англійський горн, другий англійський горн, гобой…», ну а далі власне чудовий голос Бориса, який відтепер грає роль самого себе, співаючи нам італійською.
Взагалі Борис Саволделлі виконує найрізноманітніші композиції. От наприклад – запальний хіт Beach Boys “Surfin’ USA”. Щодо власної музики, пан Саволделлі не обмежує себе якимось академічними рамками, тому з цієї позиції його можна назвати «джазовим». Втім, сам музикант частенько творить поза джазовими рамками і тому не вважає за потрібне асоціювати самого себе із якимось жанром. Доволі показовим є початок становлення музичного Бориса Саволделлі. Будучи 14-річним хлопцем він почав співати у клубах разом із рок-н-рольними групами, що виконували Deep Purple, Led Zeppelin та іншу класику року. Це, за словами співака, було для нього прекрасною школою, що «загартувала» його голос. «Розвивати вокальні здібності – наче тренувати м’язи. Це своєрідний спорт – чим більше займаєшся, тим вправнішим стаєш», - каже Саволделлі.
Три голосові доріжки, що їх переплітає італійських співак, можна уявити, зі слів останнього, в образі хмарочосів, які ми почергово будуємо, до останнього моменту лишаючи інтригу: якої висоти сягне зрештою кожен із них? В обробці пісні Джекв Керуака, названої “Io”, тобто «я», хмарочоси-доріжки перетворилися на три душі, які одночасно промовляли до нас через Бориса Саволделлі.
Наостанок італійський музикант дав можливість всім бажаючим випробувати свої вокальні здібності із допомогою музичної машини та поділився своїми планами на майбутнє. Виявляється, нещодавно спеціально для музиканта було виготовлено першу в світі 4-канальну “loop machine”. Тепер, – каже Саволделлі, - треба навчитися із нею вправлятись. Музикант принципово користується технікою аналогового запису і не бажає, щоб комп’ютерні технології втручалися в його творчість. Таке турботливе ставлення до музики спонукає до того, аби дещо по-іншому оцінити найнеймовірніші «дарксайдові» (що творяться за допомогою ще одного цілком «живого» пристрою, що дозволяє викривлювати голос) музичні викрутаси Бориса Саволделлі.
А тепер уявімо собі картину міста, забудованого різнокольоровими багатоповерхівками. Тільки-но цей чудернацький співак промовить щось у мікрофон і натисне ногою на чарівну кнопочку, як вони навипередки поповзуть вгору і вниз, вгору і вниз…