Кортні Пайн: джаз як життя

Courtney Pine– Містере Пайн, Ви плануєте свій перший візит до України. Якими є Ваші очікування від публіки? Що Ви чули про українських любителів джазу? На Вашу думку, чи сильно українська аудиторія може відрізнятися від американської чи то європейської?

– Я думаю, що любителі джазу прийдуть на концерт насолоджуватись музикою. Я також маю надію, що ті з глядачів, хто недостатньо обізнаний у джазі, будуть достатньо відкритими для того, щоб стати частиною музики і насолоджуватись виступом, навіть не розуміючи, що відбувається. Загалом я чув, що українські любителі джазу тримають руку на пульсі останніх тенденцій в музиці. Аудиторія всюди є різною, проте творча природа джазу згуртовує всіх людей.

– Згідно з розкладом концертів на Вашому веб-сайті, Ви плануєте представити свій останній, дуже успішний, альбом «Transition in Tradition». Що надихнуло Вас на створення цієї музики? Чому він є таким різноманітним в сенсі тембрів, барв, ритмів і стилів? Чи візьмете Ви також до Коктебелю свій чарівний бас-кларнет?

– Великий саксофоніст Сідні Беше (Sidney Bechet) робив музику, що надихала людей думати, танцювати і грати. Я й досі відчуваю це натхнення багато років по тому: він надихає мене робити з музикою те ж саме. В цій музиці так багато барв, оскільки за роки накопичилось багато варіацій, що їх привносили у джаз різні покоління і культури. Цей диск містить багато історій, що увібрали в себе дух Сідні Беше. А щодо бас-кларнету – звичайно, я візьму його з собою.

– Містере Пайн, Ви є мультиінструменталістом, граєте на саксофоні, кларнеті, флейті, клавішних тощо. Який інструмент найкраще здатний відтворити Ваші музичні ідеї?

– Бас-кларнет з його діапазоном виразності завжди був моїм улюбленим інструментом. Тепер за допомогою новітніх технологій стало можливим донести власні ідеї навіть під час живого виступу. Для музиканта, який вважає, що границі джазу є межами твоєї уяви, проявляти себе за допомогою різних інструментів видається дуже природним.

– З моменту виходу Вашого першого альбому в 1987 році критики і прихильники могли помітити значну еволюцію у Вашій музиці. Що Вас мотивує на постійний пошук і створення нового? Які Ваші плани на найближче майбутнє?

– Я вірю, що чесно виконана музика відображає життя, і якщо це зроблено з добрим серцем, життя, в свою чергу, відобразиться на музиці. Саме тому моя музика знаходиться у постійному перетворенні, чи то я записую новий альбом на Ямайці, що відображає один бік мого культурного спадку, чи то збірку джазових стандартів з американськими музикантами. Я починаю випускати музику на власному лейблі, у мене вже є чотири артисти, проте я сподіваюсь, що в найближчому майбутньому їх стане більше.

– Фестиваль Джаз Коктебель має репутацію явища не тільки у світі джазу, але й також для сучасної world music. Загалом, етнічна музика є завжди бажаною на цьому різнобарвному і унікальному фестивалі. Чи не думаєте Ви згадати свої корені реґґі і привнести в атмосферу Коктебелю трохи сонячного ямайського мелосу?

– Це непогана ідея, оскільки я вірю, що музика реґґі є позитивною народною музикою для людей. Я також вірю, що музика, яку я виконую зараз, і яка увібрала в себе багато фолькових стилів позитивних культур, тобто Південної Африки, Європи, Карибів, Північної і Південної Америк, є музикою від людей. Тож якщо глядачі ввечері схочуть потанцювати, ми зможемо підтримати їх настрій.