Кожний обирає свій шлях до складної музики, але буває так, що слухачі – не-критики, не-журналісти – вявляють у фрі-джазі, авангарді, новому імпрові якісь закономірності, котрі "працюють" і для багатьох іншіх їхніх "колег". Так, пропонуємо роздуми жж-юзера efandy на тему сприйняття авангардного джазу.
Готуючись до фестивалю "Jazz Без...", я тут потрохи слухав записи майбутніх хедлайнерів фесту (Брьотцмана, Густаффсона і Вандермарка, вони ж Sonore Trio). Слухав довго, слухав безуспішно і ніяк не в'їжджав, що то за музика в них така і за що їм такий респект. Врешті виробив для себе кілька положень, які мені допомогли зрозуміти цю вкрай непросту музику. Може, вам теж буде корисно. Отож:
1. Непідготований слухач не відрізнить авангардний джаз від какофонії. Але слухати авангардний джаз можна навчитися.
2. Головне – мати імунітет до музично-наркотичних залежностей. Бо навчитесь – не злізете.
3. Тільки варто поменше думати і не шукати логіки в гармонії і мелодичному розвитку, бо їх там немає. І – треба побільше відчувати.
4. Бо авангардний джаз – це звільненя музики від ритму, гармонії і взагалі всього святого, щотільки є в музиці. Якщо у вас є уявлення, як має звучати музика – будьте готові, що по них потопчуться.
5. Все ж не забувайте, що, виявляється, "серед атональних оркестрів бувають кращі і гірші". (с) Сергій Жадан
6. Любителям якісного музичного продукту – обережно! Це не готовий продукт, це вічний експеримент. Відповідно споживати треба обачно – цей шмат музичного пирога гострий та різкий на смак.
7. Вивчіть та запам*ятайте сенс пари мудрих слів: сонористика, атональність, модальна імпровізація. А потім спробуйте це все почути в тому, що ви слухаєте.
8. Якщо знайдете – прочитайте "Черная музыка, белая свобода" Єфіма Барбана. Не факт, що допоможе, але принаймні заспокоїть.
9. Не питайтеся поціновувачів жанру, що вони в ньому знаходять. Все одно нічого не пояснять, а лапші на вуха навішають. Розбирайтесь самі.
10. Записи – це для підготовки вуха. Цю музику треба слухати вживу – важливий контакт виконавця зі слухачем.
Редакція UAjazz.Com повністью згодна із пунктами 9 та 10. Від себе додамо:
11. Любов до авангарду та фрі частіше з*являється тоді, коли вухо та мозок слухача стомилися від того, що більшість гармонійних послідовностей та (навіть!) соло-імпровізацій в джазі можна передбачити. Спочатку тебе все більше цікавлять колективні імпрови та "вивернута навиворіт" музика а-ля Карла Блей. Потім тебе все більше бавлять повністью спонтанні, вільні речі.
Що скажете ви на це все?