Пап-джаз-фестиваль-2006

Петр Полтарев, Вилли Пап

Петр Полтарев, Вилли Пап

Дев’ятий всеукраїнський та восьмий міжнародний "Пап-джаз-фестиваль" відбувся 11 листопада в Ужгороді. Як і у попередні роки, учасниками фестивалю були представники різних напрямків джазу, отож протягом п’яти годин можна було почути як класичні джазові стандарти так й свінг, джаз-рок й навіть джазові аранжування закарпатських народних пісень.Засновник та організатор "Пап-джаз-фестивалю" Віллі Пап про цьогорічний фестиваль висловився так:
"Щороку на нашому фестивалі є якась родзинка. Цьогоріч родзинками є саксофоніст з США Монті Уотерс та легендарний ударник Додо Шошока, який записав понад десяток дисків з найвідомішими музикантами світу". Власне, Віллі Пап на правах господаря незмінно відкривав фестиваль усі попередні роки, а цього року фестиваль припав ще й на його день народження, однак традицію було порушено.
"Вперше за 9 років я дозволив відкрити фестиваль своєму онукові, — каже Віллі Пап, — у нас династія саксофоністів: мій батько грав на саксофоні, я — саксофоніст, син мій теж грає на саксофоні й клавішах, а зараз і онук закінчив музичну школу і сьогодні вперше виступив на професійному рівні. Тепер я спокійний, бо є продовжувач моєї справи".

У першому відділенні глядачі почули "Біг-бенд" Ужгородського училища культури під керуванням Івана Микити, який з-поміж відомих джазових композицій, на кшталт "Ніч в Тунісі" Діззі Гілеспі виконав й спеціально написану для фестивалю композицію "Закарпатські візерунки", основою яких стали відомі народні пісні мелодії Закарпаття. До перерви грали "Пап-квартет" Віллі Папа-молодшого та головна зірка фестивалю — саксофоніст з Нью Йорка Монті Уотерс разом з Петером Адамовичем, Стано Францігером, Мартіном Морінчаком (Братіслава, Словаччина) та Борисем Янчарським (Польща). Зал зірвався оваціями, коли відлунала "Blue Licht Cafe", а Уотерс подякував за гарний прийом. Закривали сет "Станіслав Діксіленд Бенд" з Івано-Франківська, які також зробили реверанс Віллі Папу, виконавши для нього "Jango".

Під час антракту вдалося поспілкуватися з постійним ведучий фестивалю Петром Полтарєвим:
"Дуже приємно, що УАджаз нарешті висвітлює цей чудовий фестиваль, адже він, як-не-як, вже дев’ятий, а це вже про щось говорить. Однак треба пам'ятати, що фестиваль має ухил на джаз ромів, - у попередні роки були чудові ромські музиканти з Угорщини, Словаччини та інших країн, які фантастично грали джаз. Сьогодні фестиваль став трошки іншим, більш поважним, все ж Монті Уотерс — серйозна особистість в світі джазу, також знаними є словацькі джазисти з тріо Додо Шошоки. Це справді західний фестиваль, оскільки Ужгород прагне закріпити за собою імідж вікна в Європу, в тому числі й завдяки джазу. Я б сказав, що ужгородський фестиваль — фестиваль у смокінгах. Якщо подивитися на всі дев’ять років існування фестивалю, то кілька попередніх були дещо нижчого рівня, був певний спад, а зараз знов відчувається підйом. Маю надію, що наступного року відбудеться ювілейний десятий український "Пап-джаз-фестиваль", а через два роки вже десятий міжнародний, але боронь боже, щоб сталося так, як колись в Києві Ось зараз буде грати Вадим Корсак, який був засновником фестивалю "Осінній джазовий марафон", що відбувся рівно десять разів, а одинадцятого фестивалю не було".

У другій частині фестивалю відбувся, без сумніву, найяскравіший на цьогорічному "Пап-джазі" виступ - тріо Додо Шошоки з Братіслави, що вийшло на сцену близько опівночі. Потужна енергетика та самовіддача трьох віртуозів (барабани, клавіші, контрабас) у буквально зірвала зал на ноги, відтак за куліси тріо проводжали стоячи. Вражений грою музикантів Петро Полтарєв пообіцяв запросити їх до Києва.

[ Для довідки: Йозеф Додо Шошока — народився 16 березня 1943 в словацькому містечку Hronsk? Kostihy, у 1988 році закінчив Бостонський Berklee College of Music, присвятив джазу понад 40 років життя, є членом Празького джазового квартету, співпрацює з відомим американським саксофоністом Джоном Парцелом (John Purcell) в проекті World Jazz Music, є засновником і лідером Словацького джазового квартету. ]

Закривала цьогорічний "Пап-джаз-фестивалю" "Музична лабораторія" Вадима Корсака з Києва. Кияни вже брали участь у кількох попередніх фестивалях в Ужгороді. Попри пізню годину, глядачі, знаючи, що це останній виступ, довго не хотіли відпускати Вадима Корсака зі сцени. Зрештою, коли замовкли труби й саксофони, Віллі Пап та Петро Полтарєв оголосили "Пап-джаз-фестиваль-2006" закритим.

P.S. Приємно, що, на відміну від кількох попередніх фестивалів, цьогоріч в залі не було вільних місць й багато глядачів сиділи на східцях, але ще більш приємним є те, що з-поміж глядачів стає дедалі менше випадкових людей.

Іван Колодій, Ужгород, спеціально для УАджаз.Ком

Montey Waters

Montey Waters

Джаз с закарпатским ароматом

Фестиваль вышел очень неплохой. Открывал его коллектив организатора события, Вилли Папа. Оказывается, эта группа представляет собой целую музыкальную династию. Старший Вилли Пап по случаю своего дня рождения играть отказался, поэтому играли его сын (клавишные) и внук (саксофон) - фото 1, 2. После торжественного открытия и поздравительных речей (фото 3) начал выступление Биг Бенд Ужгородского Училища Культуры под управлением Ивана Микиты. Наряду с известными джазовыми стандартами ББУУК исполнили и авторские произведения: "Карпатська полонина", "Закарпатські візерунки". Названия говорят сами за себя. Молодая солистка Оксана Славна исполнила "Червону Руту" - украинский джазовый стандарт. В целом ребята дали понять, что фестиваль проходит на Закарпатье, придав джазовой атмосфере фолковый аромат.

Следующими на сцене показались участники квинтета Монти Уотерса (Monty Waters): Борис Янчарский (Польша) - тенор сакс, Петер Адамкович (Братислава, Словакия) - клавишные; Стано Францигер (Братислава, Словакия) - ударные; Мартин Маринчак (Братислава, Словакия). Я случайно встретил знакомого музыканта из Киева, который специально приехал послушать Монти - человека-легенду, игравшего с Майлзом Дейвисом, Би Би Кингом и многими другими. Правда, оказывается, Монти Уотерс уже 20 лет живет в Европе (а в программе фестиваля он был заявлен как музыкант из США).

Замечательное выступление!, остается только жалеть, что оно было весьма коротким по времени. Закрывало первое отделение выступление ивано-франковского "Станислав Диксиленд Бэнда".
А второй сет фестиваля открывал биг-бэнд ужгородского городского музыкального училища (фото 9-10). Как пошутил ведущий фестиваля, Петр Полтарев - этому биг-бэнду можно позвидовать хотя бы только за то, что в его составе 8(!) трубачей. Однако не только составу, но и качеству игры можно позавидовать белой завистью. Когда играют молодые музыканты - забываешь о критике и радуешься, что есть кому продолжать джазовые традиции. Играли стандарты.

А вот дальше... Даже не знаю, с чего начать. Выступление Трио Додо Шошока очень сложно описать. Хорошо, начну с соcтава музыкантов. Ударные: Dodo Sosoka, клавиши: Ondrej Krajnak, контрабас: Jozef Brisuda. Их выступление сразу началось как-то знаково. Предчуствие того, что сейчас рванет бомба, была у меня с первой секунды. Когда Петр Полтарев начал объявлять их выступление и контрабасист вышел не со сцены, а просто из зала, когда Додо долго настраивал установку, и, наконец, когда вышел Ондрей. Дабы скрасить паузу, он начал играть "Осенние Листья". И... тут уже сомнений не осталось. Через несколько минут к нему присоединились Йозеф и сам Додо, заполняя зал мегадрайвом. Описывать их игру словами так же сложно, как и "танцевать об архитектуре", уж простите за расхожую фразу. Музыканты выкладывались на все 100%. Пот так и тек ручьями по их лицам. Играли очень энергично. Самыми яркими фигурами в этом трио показались клавишник - очень молодой, ему всего 28 - и, конечно же, Додо Шошока. Несмотря на свой возраст, энергии в нем хоть отбавляй. Ну и, само собой, виртуозное владение инструментом.
(По секрету: удалось сфотографировать, как Додо под конец программы подкреплял свои силы энергетическим напитком Red Bull - видимо, уже музыканту требуется немного "подзарядки").

Заканчивала выступление "Музична лабораторія" Вадима Корсака. Играли хорошо, но... то ли после Трио Шошока наступила эмоциональная усталость, то ли перенасыщение... к тому же нас уже поджидал ночной поезд - в общем, за полночь мы покинули ПАДИЮН, не дождавшись финальных аккордов. Надо бы восполнить эти минуты на следующем, десятом фестивале Пап-Джаз-Фест!

Фото автора