Главная » Репортажи » Башмет із барабанними паличками. Valfredo Reyes

Башмет із барабанними паличками. Valfredo Reyes

23.05.2006

Valfredo Reyes

19 травня до Києва з майстер-класом приїхав видатний сучасний барабанщик Вальфредо Реєс-молодший. Приїзд цього майстра гри на ударних інструментах до української столиці, безперечно, є важливою подією перед усім для українських барабанщиків. Але не лише ними обмежувалася "цільова аудиторія" містера Вальфредо. Це й не дивно, адже ритм є основою будь-якої музики. Тому послухати цього чудового музиканта до Конгрес-холу президент-готелю "Київський" на вулиці Шпитальній прийшли не лише барабанщики, а й інші музиканти, відомі музичні журналісти, постачальники музичних інструментів – одне слово, люди, що так чи інакше пов’язані з музикою професійно.

Справді, сторонніх людей або навіть простих любителів музики в залі, напевно, не було. Цей не дивно, оскільки барабанщики явно не входять у категорію фронтменів. Така вже в них справа – частенько стоять в глибині сцени, рідко солюють, на них не завжди падає піротехнічне освітлення, їхня справа пересічному слухачеві іноді видається вельми зрозумілою й не дуже складною, а отже часто-густо майстри барабанних паличок в прямому й переносному сенсі лишаються в тіні вокалістів або інших інструменталістів. Проте є такі майстри ударної справи, чия майстерність помітна навіть людям, що не дуже петрають у тонкощах музичної кухні. І слава таких барабанщиків - хай і не так яскрава, як у гітаристів, вокалістів або саксофоністів – упевнено шириться світом. До таких майстрів однозначно можна віднести Вальфредо Реєса-молодшого, чия слава докотилася й до українських земель. А слідом за нею до нас завітав і сам її носій.

Приїзд цього фантастичного кубинця, що давно живе й працює в США, а саме в Лос-Анджелесі, організувала мукачівська компанія "Eurhythmics", яка постачає музичні інструменти та музичне обладнання. Фірмовим магазином цієї компанії в Києві є всім відомий "Тік-Так" на Констянтинівській вулиці, що на Подолі. Річ у тім, що компанія активно просуває на український ринок ударні установки фірми "Mapex", яку, власне, і рекламує містер Реєс. Адже саме ці інструменти, на думку самого Реєса, якнайліпше відповідають багатостилістичності й водночас своєрідності манери його гри.

Справді, Вальфредо - майстер на всі руки. До того ж майстер найвищого ґатунку. Цей барабанщик, здається, переграв у всіх можливих стилях і напрямках з такою кількістю різноманітних зірок, що аж запирає дух! Достатньо назвати Карлоса Сантану, Стіва Віндвуда, Джо Семпла, Сержіо Мендеса, а також "Христю" Агілеру, Ріккі Мартіна, Глорію Естефан для того, щоб уявити собі діапазон його майстерності й творчих можливостей. Нічого дивного, адже вчитися цьому кубинцеві було в кого: його батько – Вальфредо Реєс-старший – був надзвичайно відомим барабанщиком й перкусіоністом. Його цілком заслужено називали богом конгів. Віртуозність старшого Рейса в свій час відзначав сам Діззі Гіллеспі та й не лише він: Вальфредо Реєс-старший у свій час переграв у прямому сенсі з усім, що рухається. До речі, для підтвердження цього ми маємо й живих свідків – чудовому українському контрабасистові Андрію Арнаутову пощастило пограти з цим блискучим барабанщиком. На твердження "на дітях природа відпочиває" в нашому випадку сміливо можна відказувати "яка хата – такий тин, який батько – такий син". Але в цьому всі, хто прийшов на цей майстер-клас, ще мали пересвідчитися.

Частина публіки прийшла на захід заздалегідь – як мінімум за годину. На вході народ зустрічали дядьки у футболках компанії Eurhythmics. Вуйки розмовляли українською з характерним закарпатським акцентом, який споріднює з наддніпрянським пом’якшена вимова звуку /л/ (хто не уявляє, нехай слухає записи гурту ВВ). Біля входу в саму конференц-залу стояли ударні установки "Mapex", на яких вільно можна було пограти. От саме тут – ще до початку концерту – і почалося справжнє шоу. Так би мовити, перша частина Марлезонського балету. Деякі шанувальники барабанних паличок і, судячи з усього, важкої музики допалися до барабанів, як ведмідь до меду. З блаженно-радісним виразом обличчя, шаленим блиском ув очах і з якоюсь безумною несамовитістю хлопці заходилися гатити щосили по барабанах і тарілках. Одночасно грали від двох до чотирьох "майстрів". Примітивність ритму з головою було компенсовано гучністю. Таке враження, що чуваки вирішили застосувати до гри на ударних стару як світ дворову футбольну логіку "хто вище б’є, той краще грає".

Відомий український барабанщик і перкусіоніст Олександр Береговський нібито по секрету мені сказав, що перед початком цього випробуваня для слухацьких вух він підійшов до оцих самих барабанщиків-аматорів і серйозно порадив їм грати якомога голосніше. Чесно кажучи, я так до кінця й не втнув, жартував він чи ні. Хай там як, а за десять хвилин перебування в цій шумовій дурхаті, мене почало розпирати з середини, а голова розколювалася мов стиглий кавун.
"Дозволені барабанщики" скаженіли аж до самого початку майстер-класу. Божеволіти ніхто не забороняв, ба навіть заохочував. Навколо учасників такого імпровізованого індастріелу збиралося багато зівак, які з цікавістю спостерігали весь цей зоопарк і навіть фотографували. Самі ж дієві особи, що несамохіть стали розігрівачами пана Реєса, сприймали таку увагу як схвалення й навіть захоплення своєю неперевершеною майстерністю, а відтак продовжували гасити ще з більшою силою та скаженістю. Треба відзначити, що в процесі цього видовиська жодна з ударних установок не постраждала. От тоді й стало зрозумілим, чому організаторам концерту це драм-шоу однозначно було вигідне, адже таким чином присутні мали змогу переконатися втому, що інструменти "Mapex" не лише найкращі, але й найбільш добротні.
Коли терпіти цей галас стало несила, більшість публіки вийшла подихати свіжим повітрям на двір. А так нас чекало ще одне шоу: спеціально для високого гостя з’явився строго вишикуваний майже піонерський загін дівчат-барабанщиць. Дівки були в коротеньких спідничках і гусарській уніформі з високими котелками на головах. Вони завзято відстукували на різноманітних барабанах бадьорі ритми, і після вищезгаданого зоопарку явно тішили слух і очі.

Та нарешті запас несподіванок було вичерпано і всі розсілися в доволі великій залі. Без огляду на специфічність події народу було чимало. Як потім з’ясувалося, близько половини присутніх приїхали до Києва на зустріч з Вальфредо Реєсом із інших міст України. Кожен з присутніх отримав у подарунок пакуночок із постером пана Вальфредо, презентаційним компактом інструментів "Mapex", каталогом інструментів, анкетою та інформацією про головну дійову особу цього заходу. Ведучим концерту (бо майстер-клас - це теж передусім концерт) був Олексій Коган. А відкрили концерт хлопці з ансамблю ударних інструментів "Ars Nova", серед яких був і відомий київський ударник Олександр "Мурчик" Муренко.

З першої миті появи на сцені самого Реєса стало зрозумілим, що його одразу можна зараховувати в розряд "світлих постатей" серед відомих музикантів. Стало також і ясно, що всім, хто в нього вчився (а Вальфредо ще й провадить викладацьку діяльність) стовідсотково пощастило. Знаєте, часто видатні музиканти ніби в протилежність своїй виконавській майстерності за своїми людськими якостями являли собою не дуже приємних чолов'яг. Взяти бодай Майлза Дейвіса. Так-от, Вальфредо Реєс не такий. Сама його постать випромінювала якусь світлу енергію й заряд позитиву.
Зовнішній вигляд барабанщика якось відрізнявся від портрету на афішах: з трішки відпущеним волоссям, зі скісною гривкою на очі, пан Реєс дуже нагадував нашого колишнього земляка, уродженця славного міста Львова, славетного альтиста Юрія Башмета. Лише замість альту в руках гостя були барабанні палички.

Реєс одразу відзначив, що за короткий строк його перебування в Україні він уже встиг подружитися з багатьма нашими земляками. Потім за анкетами, що їх прямо на місці заповнили всі присутні, були розіграні призи – барабанні палички "Mapex", футболки "Eurhythmics" та 10-відсоткові знижки на придбання музичної апаратури фірми Mapex. А далі почалося найцікавіше. У тривалій сольній імпровізації Вальфредо продемонстрував величезний діапазон прийомів гри на ударній установці. Розмаїття ритмів і прийомів, що їх відстукував кубинець, теж вражала – Африка, Бразилія, фанк, хард-рок, Куба, фрі-джаз тощо. Складалося враження, що цей майстер поєднує в своїй грі ударну установку з перкусією водночас. Усе почуте черговий раз підтверджувало слушну думку, що гра на барабанах має бути не лише ритмічною, а передусім музичною. Цієї музичності Вальфредо навчився в свого батька, який, побачивши в свого дитяти потяг до гри на барабанах, негайно примусив хлопця вивчати…сольфеджіо. Потім настала черга вчитися гармонії, граючи на фортепіано. І тільки потім юному Вальфредо було дозволено стукати на барабанах. Тільки після всього цього це вже стуком аж ніяк не можна було назвати. На фортепіано Реєс-молодший чудово грає й досі. Недаремно, крім репутації блискучого ударника, він ще й має статус відомого клавішника. Саме як клавішник Вальфредо Реєс-молодший брав участь у записах таких зірок як Бадді Гай, Чак Беррі, Брюс Спрінгстін, Боб Ділан, гуртів "Faces", "The Rolling Stones" та в інших.
Відігравши сольну імпровізацію, Вальфредо представив свого нового приятеля, яким уже встиг стати наш барабанщик Олександр Муренко. Реєс і Мурчик, що засів за іншу ударну установку, блискуче відіграли імпровізований дует. Приємно, що Мурчик був, що називається, в ударі й виглядав поруч із іменитим гостем впевнено та грав справді кайфово.

Під час своїх відповідей на питання, які міг поставити кожен із глядачів, містер Реєс продемонстрував свою блискучу загальну музичну обізнаність і чудове почуття гумору. Щоправда, хлопчина, що перекладав Рейса українською, хоч і дуже старався, а був явно не в музичній тематиці й постійно плутав як назви музичних стилів, так і імена виконавців. Проте це не шкодило сприйняттю, адже ті, хто був "у темі" ( а переважно саме такі завітали на цей концерт), усе добре розуміли. На прохання Андрія Арнаутова Вальфредо пограв на конгах, сказавши при цьому, що його дружина не любить ці інструменти, адже щоб грати на них йому доводиться знімати з руки свою обручку. Головний досвід, що його виніс із співпраці з видатними виконавцями різних жанрів і стилів пан Реєс, має бути засвоєний і нашими вітчизняними барабанщиками: ударник не повинен за будь-яку ціну хизуватися своєю майстерністю й дертися в солісти, адже головним завданням доброго барабанщика є створити такий ритм, щоб уштовхнути виконавця у грув. Також ударник має зважати на місце концерту, наявність у залі луни тощо. Барабанщик мусить слідкувати за звуком так, щоб не заглушати своєю грою інші інструменти. І лише за наявності цього факту можна дозволити собі пограти соло. Мені здається, що саме такого розуміння ролі барабанів частенько не вистачає навіть дуже хорошим українським ударникам (зокрема й джазовим), які часто-густо захоплюються надмірним солюванням і музичним вимахуванням усупереч загальному звучанню своїх гуртів.
Гідним закінченням майстер-класу став виступ і наступний за ним джем Вальфредо Рейса з українськими музикантами, а саме з Іллєю Єреськом (клавішні), Володимиром Лихошвою (гітара), Юрієм Толстолуцьким (бас-гітара), Олександром Муренком (барабани) й учасниками ансамблю "Ars Nova" (перкусія й ударні інструменти). Основний акцент у цьому виступі був зроблений на грі ударних, а головною особою в цьому музичному дійстві був сам містер Реєс-молодший та, подекуди, Мурчик Муренко. Саме цього вимагали спонтанність цього імпровізованого гурту, його очевидна незлагодженість та сам формат концерту-зустрічі. Єресько, Лихошва й Толстолуцький тут і не мали демонструвати свої виконавські можливості, віддавши право лідерства ударникам. До того ж грали ф’южн, а якщо бути зовсім точним, то фанк у його первинному сенсі - коли гармонія не вражає різноманітністю й коливається в межах одного-двох (іноді трьох) акордів, проте ритмічний малюнок є досить складним й синкопованим, надаючи ударникові широке поле для імпровізацій та технічності. А все це вкупі з музичністю якраз і було в нашого гостя.

Насамкінець пан Реєс пообіцяв приїхати ще, зауваживши, що в Україні йому дуже сподобалося. Як ввічлива людина й справжня "світла постать", Вальфредо не забув подякувати всім – глядачам, організаторам, перекладачеві, настройщикам апаратури, звукорежисерам, освітлювачам і навіть загону дівчат-барабанщиць.
Шкода, що на цей захід не зміг прийти відомий джазовий барабанщик Алекс Фантаєв. І все ж я сподіваюся, що всі українські барабанщики, що були присутні на майстер-класі, без огляду на стилі й напрямки чомусь таки та й навчились у маестро Реєса. Особливо це стосується отих оскаженілих любителів індастріелу, що ледь не довели мене до сказу перед самим майстер-класом.