Главная » Репортажи » Весняна Composer’s Night

Весняна Composer’s Night

03.05.2006

Можливо, мої слова занадто романтичні; втім те, що починає коїтися зараз за вікном й справді відображується всередині людей, принаймні тих, хто хоче розуміти весну. А можливо, просто починаєш помічати більше радісного, приємного та теплого... Можливо.

Появі такого світлого та легкооптимістичного відчуття завдячую черговому концерту в А7.
Щопонеділка у джаз-клубі А7 відбуваються „Composer’s Night”. Концерти складаються з авторської музики українських джазменів. Музикант запрошується один, акомпонує йому стейдж-бенд (протягом цього місяця це: піаністка Наталя Лебедєва, басист Андрій Арнаутов та барабанщик Олексій Фантаєв). Тобто кількість репетицій, ви розумієте, у найкращому випадку 2. Ідея проведення подібних вечорів належить Гьотцу Грюнбергу, людині небайдужій до спонтанних імпровізацій та несподіваних співпраць. І не можна не погодитися з тим, що цей бік джазової музики є одним з найцікавіших, якщо не найголовніших.

Антон ПивоваровВік соліста цього вечора - 19 років. Відчуття посилилися. А ще згадалося, що останнім часом з”явилася приємна кількість подібних „солістів-інструменталістів” як у Києві, так і за його межами. Звісно, у будь-якої справи є майбутнє лише тоді, коли ця справа цікава молоді, коли молодь хоче і може нею опікуватися. Зігріло й те, що талановита молодь, одразу зазіхає на щось велике, не розкидуючи себе по всіх усюдах. І робить це не з бомондної пихатості.

Наталья ЛебедеваАнтон Пивоваров та його квартет (до якого входять студенти НМАУ ім.Чайковського-КДВМУ ім.Глієра) свідомо відмовилися від участі у Доджі. Вони записали демо-CD та зробили розсилку - одразу європейськими фестивалями. Беручи до уваги долю цьогорічних конкурсантів, інструменталістів-не донеччан на ДоДжі, а саме не завжди об”єктивне ставлення до них жюрі, хлопців можна зрозуміти.

Доволі несподівано половина зали А7 була заповнена. Стало приємно, що починають ходити до клубу, бо вже подейкували про подальшу його долю. Музика, яку ми почули, у більшості своїй – експерименти, спроби, загалом не такі й невдалі. Якщо би більша кількість доросліших музикантів почула деякі з творів - здивувалися, би, що це написали не вони. У манері гри саксофоніста немає солодощів, як повелося вважати, що притаманні альт-саксофоністам. Не вплинув на істино джазове відчуття і популярно-танцювальний репертуар Радіобенду, де працює Антон Пивоваров. Те саме можна сказати і про бас-гітариста Костянтина Іоненка, який також працює в оркестрі, а на цьому концерті замінював Андрія Арнаутова. Можна лишень подякувати пану Фокіну за те, що надав можливість молодим музикантам пограти з Еріком Марієнталом, спільний концерт з яким відбувся у березні цього року. А самому Еріку – за майстер-клас для саксофоністів. Такі речі зайвими не бувають.

ФантаевВ музиці Пивоварова немає сліпого наслідування та перегравання американських стереотипів . І мислення усього квартету - вочевидь цілеспрямовано-європейське. Пошуки нових форм, нових настроїв. А головне – притаманна цим музикантам світла, прозора енергетика.
І якось уявилося мені, що це нове покоління буде відчайдушно цікавитися джазовою музикою: не заважає ж ніхто, все таки.

ИоненкоУявилося,
Що змогло воно від поодиноких ентузіастсько-аматорських спроб перейти до професійної та методичної праці.
Що деякі митці зрозуміли що їм викладати, або ж грати вже не обов”язково.
Що хтось, вартий того, написав-переклав програму навчання.
Що технічна база вже не фальшиво та розстроєно дивиться в подряпану залізо-бетонну стіну.
Що від балачок і дешевих концертів державні діячі перейшли до надання конкретної допомоги.
Що є у нас справжня дитяча музична джазова школа (й не одна), і у ній викладають справжні джазові музиканти, які можуть і вміють навчити. А головне - зацікавити джазовою музикою. Прищепити джазову культуру.

Концерт закінчився. Але мрії залишилися. Думаю подібні – не лише у мене. Впевнена, що втілення їх у життя допоможе зрозуміти джазовому мистецтву в Україні, що воно потрібне. І тоді, напевно, воно почне розквітати. І зробить це, думаю, саме навесні...

P.S. За настрій дякую музикантам. А ще дякую моєму дідусеві, який кожного вечора слухає джазові платівки. І за те, що мені це теж хочеться це робити...