Главная » Интервью » Віктор Бейлі: велике задоволення – створювати щось своє

Віктор Бейлі: велике задоволення – створювати щось своє

20.10.2005

Евгения Стрижевская, Леся Шкурат, Виктор Бейли

11 жовтня 2005 у арт-клубі «44» відбувся вже не перший рахунком концерт Віктора Бейлі у Києві. З цього приводу щира подяка компанії Eric’s Family, а також, особисто, Олексію та Ярославу Коганам. Цього разу музикант приїхав разом із видатним саксофоністом Бенні Мопіном, вже своїм постійним (для Києва) клавішником Пітером Хорватом та із барабанщиком, який вперше потрапив до України, втім і до цього був достатньо відомим Рокі Браяном.

І нехай не ображається Night Groove, але такого груву у «44» не було давненько. Майстер однієї не скрипкової струни як завжди дивував і робив це, не зважаючи ні на що, із великим задоволенням. Можливо вам відомо, що Віктор Бейлі останнім часом не дуже добре себе почуває, втім цього не було помітно не лише нам, а й здалося, що й сам музикант забув про усі перепони.
Мої колеги з Росії після концерту Бейлі у Москві якось занадто акцентували увагу на стані здоров’я музиканта, більш того, казали, що й музична складова від цього постраждала... Але чи то журналісти занадто бомондні і говорити доброго не вміють, а вбачають своє покликання у негативній критиці будь-кого (чого) ..., чи то самому Бейлі приємніше і комфортніше у Києві. Буду відвертою – справді склалося враження що музиканту дуже добре, а від цього і всім нам.

– Насправді бас-гітара – то ваш не перший інструмент...?– Так, спочатку було фортепіано, потім ударні, а згодом вже бас.
– І ви не жалкуєте, що кинули всю решту інструментів?
– (посміхається) Ні, я думаю що це правильний вибір. Ви згодні?
– Так... Втім, я думаю якщо би був піаніст Віктор Бейлі, це було б, як-найменш цікаво.
– Ви знаєте, я вже звик. Втім, інколи згадую минуле і, до речі, у мене була ідея зробити сольний альбом, де б я грав на всіх трьох інструментах. Звісно ж, це було б можливим лише у запису. Ну а ще, якщо чесно, я завжди люблю робити те, що вмію краще за всіх. Тому зараз ви на концерті квартету бас-гітариста Віктора Бейлі.
– Всім відомо, що ви граєте на інструменті, який самі й розробили. Невже решта вам була не до вподоби?
– Ні, не так вже все було погано...(посміхається) Пояснення дуже просте, втім у чомусь і ви праві. В мене був контракт із фірмою «Fender», за яким я мав розробити власний інструмент. І звісно ж, я зробив його ідеальним для себе. Тобто, я можу говорити, що мій бас мене розуміє як ніхто інший у світі.
– А розкрити таємницю можете: що в цьому інструменті особливого. Чи це як загадка скрипки Страдіварі?
– Можу сказати, що це один з найкращих та найзручніших у світі інструментів. А особливість – те що його створив і на ньому грає Віктор Бейлі.
– Віктор, колись ви казали, що для джазового музиканта освіта не має великого значення.
– Ну, насправді, це дуже добре, якщо ти освічена людина. Тим не менш, яким би ти грамотним не був, якщо не маєш джазового чуття, якщо не дихаєш і не божеволієш від чиєїсь музики, то у цьому не допоможе і не навчить жоден інститут.
– А у вас, особисто, є студенти. Ви когось навчаєте?
– Так, іноді я це роблю. Не маю просто на це багато часу. Можливо колись настане день і я буду професором, хто зна... (посміхається)
– Дуже цікаво мені ставити наступне запитання відомим музикантам. Віктор, скажіть, хто найкращий у світі бас-гітарист?
– ... Віктор Бейлі! (посміхається) Ні, насправді не можна так казати -- «the best». Ніхто не є найкращим. Я у подібне не вірю. Стільки стилів є, напрямів, настроїв в решті решт. Втім, якось обирають найкращих, але я, особисто, у це не вірю.
– А от, до речі, хто... цінніший, так би мовити, на вашу думку – «вузькопрофільний» музикант, чи той, хто грає все – звісно ж, я джазову музику маю на увазі.
– Ви знаєте, всі різні насправді. Я граю майже все. Працюю у різних напрямах. Вмію. До того ж, якщо музика справжня, хороша – вона мені до вподоби і я не можу її не грати. Звісно ж, є найкращі у своєму стилі, жанрі. Бо вони працюють лише у ньому. Напевно це добре, втім я точно не знаю, бо я не такий.
– Це звична річ, коли музиканти співпрацюють із багатьма проектами, паралельно роблять свою кар’єру. Втім є щось особливо привабливе, улюблене...
– Так, звісно. Зі всього того що я наробив – «Weather Report» із Завінулом та Шортером – це те, чим я насправді можу пишатися. Хоча за решту теж не соромно. Ну й ви, певно, розумієте, що грати 16 років тому у такій команді, а ще й після Жако Пасторіуса... Це було неперевершено. Хоча звісно ж сольні проекти – це моя найулюбленіша справа. Але на мою думку, треба не стільки навчитися, скільки заслужити грати соло і робити свою музику. Це є велике задоволення – створювати щось своє. Я не знаю, що у світі може бути краще за це...
– Колись ви казали, цитую:
«Джазу ніколи не досягти рівня популярності поп-музики, тим не менш, я буду його грати завжди!». Ви вважаєте, що джазова музика не може бути м... модною?
– Ви розумієте, поп – це для розваги. А джаз – треба вміти слухати, на це здатні не всі. Звісно ж, джаз може бути комерційним..., втім це вже окрема тема...
– А й справді, чи заважають великі гроші джазовим музикантам?
– Ні. Я так не вважаю. Мені, особисто, зовсім не заважають. А згадайте хоча б Хербі Хенкока, Джорджа Бенсона, Майлза Девіса... Це заможні люди, які стали такими, завдяки своїй музиці. Не всім це вдається, я згоден, втім, якщо ти справжній музикант – гроші тобі не заважатимуть.
– Зараз, особливо музичні критики, сильно популяризують розподіл на американський та європейський джаз...
– Джаз – це американська музика. Звичайно, у кожного континенту свій звук, у кожній країні своє повітря... Зауважу наступне – нічого поганого про європейський джаз я сказати не можу, втім хочу порадіти з того, що є так багато людей, які полюбляють свободу, бо на то джаз і є джаз.
– Питання актуальне для нашої країни. Ви слухаєте джазове радіо? Чи воно потрібно.
– Ну, тут і двох думок бути не може – воно необхідно! Втім, я слухаю не лише джазову музику. Коли я потрапляю до свого автомобіля то слухаю багато чого. Jazz Radio, R&B Radio… Led Zeppelin, а іноді і Michael Jackson до душі.
– І все це вас надихає?
– Мені все цікаво. А ще, я не припиняю навчатися : )
– А яка у вас машина : ) ?
– Ford Explorer… Nothing special…